Можливо, хтось із них колись напише про свою зачаровану Десну, Сулу, Оржицю, зачарований Псел, Хорол, Удай… – спогади про найдорожче, світле, добре, тепле, радісне чи сумне…
Це так важливо – фіксувати щасливі моменти, помічати хороше навіть у непростих обставинах. І для цього не треба бути письменником. Достатньо дозволу бути людиною, яка без провини може відчувати увесь спектр почуттів. Це допомагає змінювати настрій, самопочуття, відчувати впевненість.
Дякуємо студентам групи 21 Д за відкриті серця.
Дякуємо Олександрові Петровичу Довженку за його “Зачаровану Десну”